Велотур- велотуры по Европе, Азии, Украине
Карпати в етностилі
  |
Карпати в етностилі
Примітка. Те, що виділено “”отак”", і написано російською мовою, то є слова Slim’a.
16.07.05 – субота
Івано-Франківськ – Микуличин
Домовилися, що як тільки поїзд зупинитьсями, як один, вилетимо, хутко зберемо ровери, та полетимо подалі від великого міста. А коли сонце підніметься високо-високо, почне припікати, та плавити мозок, ми зупинимося у затінку якоїсь розкидистої смереки і поснідаємо. Всі згодилися, але, як завжди, виповзли з вагонів, почухалися, згадали, що щось комусь треба було купити, вирішили по Джипіесу пошукати трек (замість того, щоб в когось спитати), і виїхали з міста десь через годину після того, як прибув поїзд. Але, якщо у цей раз у нас не вийшло хутко виїхати, то у нас є перспективи для росту:)
Круть- верть, круть- верть, колеса перебирають кілометри один за одним, так непомітно ми заїхали за Ясіню, де мали бути водоспади. По дорозі ще встигли перечекати ливеняку під автобусною зупинкою і поснідати в кафе з акваріумом: Водоспади й справді були: біленькі, пухнасті, швидкі і прохолодні. А поряд – ціле сувенірне містечко. Нагадує Крим у серпні: Домоткані скатертини, вишиті сорочки, дерев’яний посуд, розмальовані простирадла, каміння, скло…чого там тільки не було. В очі кинулася тонка сорочка (тканина нагадує шовк), приємного пастельно-помаранчевого кольору с темною вишивкою. Яка краса! 250 грн. Мммм…Заберіть мене звідси, бо куплю… А за 250 грн. краще ще раз у Карпати з’їздити. Ой, не бачу, не бачу… Все, фух, немає сорочки. Тільки асфальтована дорога в гору та сонечко, що пробивається крізь зелені листочки.
Ото написано в моїх нотатках, що ночували ми в Микуличинах, а що воно таке їй богу не пам’ятаю. То брехать, не буду, краще розповім що було завтра: А! Не…вертайте, згадала: То їхали ми по селу, сонечко вже починало сідать, а ночівлєю і не пахло: скрізь хати, хати, хати, сараї, дороги…то і не сховатись ніде… Якісь дороги йдуть через ріку, по містку і кудись високо в гори. Треба поїхати глянути. Що тут є? О, суниця, значить я буду тут усіх чекати: Ага, кажуть, що далі село, але поки що дорога йде по лісу. Он, ще якась доріжка відходить, десь там ми і заночуємо. Піднімалися по багнуці, оминаючи “коров’ячі подарунки”, і мало помолу видряпалися на невеличкий шматочок зеленої трави, де людей нема, та й можна поставити намети, тісно-тісно. Ну, отут і станемо. На добраніч, люди:)
Все гостиницы Львова на сайте grand-ukraine.com.ua
17.07.05 неділя
Микуличин – полонина підніжжя г Петрос
Розбудило вранішнє сонце, що сходило з-за горбочку як раз біля наших наметів. Я видряпалася на цей безлюдний горбочок… О, тримайте мене: ми стали мало не в центрі села (дорога, сінокоси, корови ходять). От тобі й на: ) Посміхаючись сонечку, почала розминати свої сплячі старечі кісточки, розтягувати м’язи? і крутити себе у різні боки. Пастух, що вигулював з десяток корів не міг очей відвести: “І шо це люди з собою роблять, краще б город покапали..”, напевно думав він. Потихеньку повставали всі туристи, позбирали свої пакунки, порозгрібали своїх двухколесних друзів і ми поїхали далі. Почалося село Яблуниця, значить десь поряд має бути славнозвісний перевал, котрий здолати дуже важко, і лізти на нього треба довго-довго… Треба морально підготуватися…
Виявилося, що перевал цей звичайний, карпатський, ну і що, що найвищий, заїжджається на нього дуже непогано. Тим паче з тієї рівної сторони, звідки ми їхали: ) Вміємо ж ми прокладати маршрут:)) Окрім того, десь посередині підйому є маленька криничка, з кришталево чистою холодною водою, куди DES занурив Richmond’a, ніби задля того, щоб Павло водички набрав: ) Вміють хлопці шуткувати:)
Біля села Яблучниця, на самому перевалі починається Закарпаття. Взагалі-то на мапі воно нічим не відрізняється від інших областей України – таке ж паперове та різнокольорове: зелене, поштрикане коричневатими стрічками, що на мапі позначають гори, місцями мапа тьохкає білими плямами (то є полонини), та скрізь на папері повзають блакитні хробачки, себто, гірські потічки. Вони тонесенькими струмочками стікають вниз, у долини, зливаючись у ріки.
Также вы можете прочитать про браслеты livestrong и буковель велотуры.
