Велотур- велотуры по Европе, Азии, Украине
Карпати в етностилі
Одежина виявилася такою ж мокрою, як і вчора ввечері, проте тепер вона ще пахне копченою ковбасою… Зібралися, спусилися метрів 200, до будинку вівчаря, залишили ровери у корівнику, де гадзиня вигрібала свіжі екскременти, поспілкувалися з колись рожевим, а тепер чумазим волохатим поросям, і хутко полізли в гоору, на найвищу точку України. Мотиляли головую наліво-направо, здоровкалися в проповзаючими туристами, намагалися якимось чином загальмувати Павла (звичайно, в нього ровер є, от він і швидкий…окрім того, бажаня доїхати до Києва до завтрашнього ранку дуже гарно підганяє), поїдали усе зїістне, що висить на кущах, читали меморіальні пам’ятки (про загиблих туристів) і все ближче підходили до Говерли. Коли дійшли до деревяної стрілки з написом “туалет”, вирішили відпочити, щось вже зовсім дивне привиділося. Але коли всі шестеро побачили цю стрілку, потім ще й перевірили куди вона веде… Ото люди дивні: ну хто посеред полонини, коли до найближчого населеного пункту кілометрів з 10 буде будувати туалет? З діркою, дахом, дверцятами, ще й з натурального дерева… Чого тільки не зробиш заради президента… Потроху почали натягувати на себе светри, шкарпетки, куртки, балаклави – чим далі, тим холодніше. Під самою верхівкою зустріли величезну отару чорно-білих овець, які поїдали залишки сміття, залишеного вчорашніми туристами. Одна вівця навіть екзотику знайшла: бананову шкірку – з таким смаком її уплітала: Вже коли почалося камінні брили (до верху метрів 150 по вертикалі), ми почали занурюватися у туман, який літав мало не по долу, і його можна було вхопити руками, хоч той і дуже швидкий. Вниз збігав веселий турист, який був дуже схожий на одного мого знайомого з Данії. Він мені щось сказав російською (точно іноземець), я відповіла англійською і ми, посміхнувшись, пішли у різні боки. На горі стояло ціла купа всіляких принад: хрест, прапор, пам’ятник, ще якийсь металевий прикол… А навкруги вигляд, як з Боржави. Ото і чим ця Говерла така особлива, така ж гора як і більшість інших… Тільки по мапі знаєш, що вона найвища: Одним словом непроперло. Точніш, проперло, але не так сильно, як могло би бути.
Прибігли до корівника, зібралися і поїхали вниз. Доповіли на КП, що ми живі-здорові, тільки одного в горах забули: Павло поїхав на автобус: з’їхав з Говерли в іншу сторону. До речі, на поїзд він приїхав буквально за декілька хвилин.
Само собою, приїхали до Ясіні, обліплені глиною, як нові горщики, голодні як вовки, а окрім засмажених до чорної кірочки пиріжків у селі нічого нема. От тобі й на: величезне село, куди їздить половина українських туристів і нема де поїсти… Шукали, шукали і знайшли: кафе навіть без вивіски, де нам запропонували вареники і юшку. Асортимент невеличкий…
- Ще, можемо вам приготувати банош з бринзою
- А що таке банош? – в мене одразу виникло питання, бо що таке бринза доїхати ще можна, а от банош…
- Ну, це мамалига, тільки на молоці, – на наших обличчях намалювалося легке здивування
- А що таке мамалига?
- Ну я к я вам поясню що таке мамалига? Всі знають що таке мамалига…
Тільки-но нам почали розказувати з чого готується мамалига, ми зрозуміли, що то є кукурудзяна каша.
Поки нам готували довгоочікувані домашні страви, добровольці (як завжди Slim) пішли домовлятися за ночівлю. У найближчому санаторії, як нам здалося, дитячому, нам запропонували ліжка за 30 грн. за ніс, тільки у 8 годині ранку ми вже маємо їхати на іншому боці села, і щоб про нас у санаторії ніхто і не чів. Ну, воно-то реально коли приїжджає, наприклад, подружня пара, на своєму авто, чисті, спокійні, одинокі. А коли у вестибуль завалюють п’ятеро мазаних-перемазаних байкери з величезними баулами, де не зрозуміло чого більше глини чи речей, то, принаймі, діти це помітять, а там буде стільки ґвалту, що і дирекція дізнається. Крім того, підняти своє тіло о 7 ранку… Отже поїхали в “Едельвейс”, який знайшли Олег з Олею, – туристична база посеред села, де є чудова гойдалка на двох – мрія дівчат. Хлопці пішли домовлятися за ночівлю, а Оля і я повсідалися, і почали гойдатися. Посміхаючись, хтось з працівників готелю запропонував нам сауну з німцями: ) Як виявилося, хлопцям теж запропонували:) Напевно, німцям було ну дуже вже сумно наодинці:
19.07.05 вівторок
Также вы можете прочитать про как ездить на горном велосипеде и как закрепить крылья на велосипед.
